«Любителі історії» зняті за п’єсою знаного британського драматурга Елана Беннета, що вона ішла в Національному театрі Лондона протягом 2004-2005 років. І всі виконавці головних ролей у виставі грають їх також у фільмі. Варто ще зауважити, що режисер стрічки Ніколас Гітнер, принаймні, на той час був керівником згаданого театру. Й безумовно, від театральности в такому визначеному сюжеті відійти було неможливо, але й насильно її долати також не випадало. У результі, постає історія, в якій немає яскравих подій чи складних переворотних моментів, у якій превалює не дія, а дещо інше. Скажімо, тут багато діалогів – про сенс життя, про літературу і, безумовно, належним чином – про історію. Й тут часом дискутуються проблеми, що їх і в житті зазвичай воліють не піднімати.

Філіп Ешлі (головний герой, від імені якого ведеться розповідь), сирота, вихований кузеном Емброз. Коли Філіпу було 24 роки, Емброз, який страждав від тяжкої хвороби, відправився на лікування до Італії, де познайомився з кузиною Рейчел, вдовою графа Сангалетті, що залишилася практично без засобів до існування. Емброз одружився на Рейчел, але сімейне щастя тривало недовго, і через рік він помер. Рейчел приїжджає в маєток Ешлі. Філіп відчуває суперечливі почуття: він закохується в Рейчел, але йому не дає спокою та думка, що кузен помер при досить підозрілих обставинах.