Клер абсолютно щаслива, адже вона своїми руками створила для себе справжній рай. У неї є прекрасний син Симон, який ось-ось стане лікарем, чарівний будиночок під Парижем і чудова робота акушерки, яку вона любить. Клер усе своє життя присвятила іншим людям, тому вона самотня. Все змінюється, коли в життя жінки повернулася Беатріс – її мачуха, яка давним-давно втекла від батька Клер. Беатріс прийшла, щоб вибачитися і попросити допомоги. Клер не зовсім розуміє, навіщо їй це, адже все, що потрібно для життя, вона має. Але обидві жінки можуть внести у свої життя багато нового від цього спілкування. Клер може зрозуміти, що радості – навколо нас, і потрібно їх шукати, а Беатріс повинна повчитися у дочки багатьом серйозним навичкам. Мачуха і дочка мусять звикнути одна до одної і, можливо, полюбити.

Заіра, 18-річна бельгійка пакистанського походження, має близькі стосунки з кожним членом своєї сім'ї, до того дня, коли її змушують до традиційного шлюбу. Розриваючись між родинними звичаями та її західним способом життя і сподіваннями свободи, молода жінка звертається за допомогою до свого старшого брата і довіреної особи — Аміра.

Реальна історія легендарного французького детектива XIX століття Ежена Франсуа Відока. Спритний злочинець і майстер переслідувань — Відок міняв міста і професії, поки не був найнятий наполеонівським урядом очистити вулиці Парижа від криміналу. Знаючи злочинний світ зсередини, Відок став найуспішнішим детективом своєї епохи і справжнім Імператором Парижа.

Люди дуже часто бувають зовсім не тими, ким здаються. Навіть ті, хто віддали своє життя служінню Богу, можуть бути великими грішниками. Олександр ще будучи зовсім маленьким постраждав від рук одного такого «священнослужителя» — отець Прейнат зґвалтував бідного хлопчика. Зараз в Олександра є дружина та п’ятеро дітей, і він майже забув про той давній інцидент. Зовсім недавно чоловік дізнався, що Прейнат досі служить, та ще й багато часу проводить із дітьми. Щоб це виправити, Олександр пробує знайти інших жертв похоті священнослужителя — і такі є. Він разом із Франсуа й Еммануїлом зроблять усе можливе, щоб позбавити Прейната його посади. Вони це зроблять не проти церкви, а для неї.

Грудень 1897 року, Париж. Едмонду Ростану немає й тридцяти, у нього двоє дітей, яких треба годувати й одягати. Минуло вже два роки, як він не може нічого написати. У відчаї він обіцяє своєму патронові принести нову грандіозну і сміховинну віршовану п'єсу. Зрадівши, патрон призначає дату прем'єри. Проблема лиш у тому, що у Едмонда є лише тільки назва. Він обов'язково повинен вкластися у терміни, ігноруючи капризи актрис, ідіотські вимоги продюсерів, ревнощі власної дружини, любовні афери його найкращого друга, і, не зважаючи на той факт, що в його успіх не вірить ніхто, включаючи його самого.