На тлі Америки 20−30-х років оповідається історія незвичайного єврея Леонарда Зеліґа, який уміє пристосовуватись до оточення і уподібнюватись людям, з якими він спілкується: поряд з неграми його шкіра темнішає, з лікарями він спілкується як колега, перед республіканцями виступає з промовою, яку підтримують, не розпізнаючи його необізнаність.

Рей промишляє дрібним злодійством і чорновою роботою. Зрештою йому набридає відсутність грошей і хлопець, разом з дружиною і друзями, вирішує пограбувати банк. Для цієї мети грабіжники хочуть вирити тунель під землею. А як маскування своїх робіт вони вибирають відкриття кількох закладів по сусідству з фінансовою установою.

Лайонел Добі — процвітаючий художник. А Полетт — його віддана учениця. Недивно, що між ними виникає роман. Втім, любов зла: герой душі не чаїть в своїй протеже, проте це не торкається її дилетантських робіт. Перед художником виникає жорстока дилема: чи повинен він чесно критикувати її мазанину або брехати, що це шедеври?