Грудень 1897 року, Париж. Едмонду Ростану немає й тридцяти, у нього двоє дітей, яких треба годувати й одягати. Минуло вже два роки, як він не може нічого написати. У відчаї він обіцяє своєму патронові принести нову грандіозну і сміховинну віршовану п'єсу. Зрадівши, патрон призначає дату прем'єри. Проблема лиш у тому, що у Едмонда є лише тільки назва. Він обов'язково повинен вкластися у терміни, ігноруючи капризи актрис, ідіотські вимоги продюсерів, ревнощі власної дружини, любовні афери його найкращого друга, і, не зважаючи на той факт, що в його успіх не вірить ніхто, включаючи його самого.

Мільярдер, втомившись від примх власних дітей, вирішує у дуже незвичний спосіб провчити їх і привчити до праці — він інсценує банкрутство і втечу від кредиторів і поліції з Монако до глибокої провінції, де кожен з дітей, щоб елементарно поїсти, мусить заробити. Але ж вони нічого не вміють!

Під час пандемії в Парижі оголошують локдаун, і ексцентричним мешканцям багатоквартирного будинку доводиться звикати до нового розпорядку й одне до одного.

Знайшовши у кишені свого коханого візитну картку весільного агента, Алексія радіє від щастя та без вагань каже “Так!”. Але для Матіаса це також сюрприз – він не планував робити пропозицію, а візитівка – то від Джульєтти, з якою він переспав напередодні. Організовувати весілля з коханою та коханкою водночас – непроста справа!

Ален (Франк Дюбоск) та Діана (Карін В’яр) вже понад 30 років прожили у шлюбі. Їхній син Мало саме поїхав на навчання до Японії, тож кращого часу аби насолодитися одне одним в них давно не було. Алан помічає, що дружина не поділяє його ентузіазму щодо перспектив проводити більше часу разом. Вона давно розчарувалась у стосунках, до того ж нудиться на нецікавій роботі. Подружжя вирішило розійтися. Діана швидко завела нові стосунки з молодшим колегою Стефаном (Том Ліб). Однак не все в них складається так, як уявляла Діана. Тим часом Ален, який не планував шукати собі когось, дуже швидко й легко будує взаємини з різними жінками.