Умай вирішує залишити свого деспотичного чоловіка і разом з маленьким сином Джемом покидає Стамбул. Вона повертається до Берліну, де народилася і провела більшу частину свого життя. Її неочікуваний приїзд породжує непорозуміння з боку родичів, які свято дотримуються традицій турецької діаспори. Рідня Умай вважає, що дитина повинна жити з батьком, і щоб зберегти сина, Умай змушена знову тікати і почати життя з нової сторінки.

Людина створена для того, щоб бути щасливою з простих причин і бути нещасливою зі ще простіших - так само як вона з простих причин народилася і помирає зі ще простіших. Іса та Бахар - дві самотніх істоти, які залежать від змін пір року у їх внутрішньому житті. Вони женуться за щастям, яке їм більше не належить.