Група чоловіків і жінок блукає спустошеним від війни ландшафтом, намагаючись дістатися Будапешта. На березі Дунаю вони знаходять старенький жовтий трамвай, що зійшов з рейок. Вони ставлять його на колію і штовхають у бік міста. Поступово трамвай обростає новими «пасажирами», за кожним з яких ховається своя історія. Випадкові люди, які опинились разом в одному просторі, формують такий собі зріз суспільства, де з’являється свій лідер, виникають конфлікти, і навіть народжується нове життя. Разом їм доведеться подолати чимало труднощів, але об’єднані спільною метою, вони продовжують їхати у трамваї.

Це усучаснена версія легенди про Фауста. Сценічний актор Хендрік Хофген, що користується визнанням критиків, втомився від легких розважальних театральних умовностей і шукає чогось більш революційного у дусі Брехта. Не дивлячись на ці свіжі ідеї, слава не розкриває своїх обіймів. Хендрік, що зневірився, продає свою душу, але не Дияволу, а нацистам, оскільки жадання слави сильніше ненависті до загарбників. Тільки пізніше, повністю потрапивши під п’яту Третього Рейху, він розуміє свою помилку.

Трагічна історія Європи XX століття показана очима декількох поколінь сім’ї Зонненшайнів. Революції, війни, жахливий фашизм, концентраційні табори примушували їх впродовж довгих десятиріч вивертатися під ударами долі, приховувати своє походження, змінювати прізвище і віру, щоб зрештою дійти висновку, що не дивлячись ні на що, треба бути вірним тільки собі самому і своєму народу.